Спецгруппа историков СБУ работает...

Первая страница обращения ОУН "Євреї"

14 апреля СБУ провела очередные «общественные слушания». На сей раз слушали «специсториков» СБУ на тему «Євреї в українському визвольному русі». Докладчиками выступили: сотрудник «института национальной памяти» Владимир Вятрович и советник и. о. главы СБУ по научно-исследовательской работе Александр Ищук.

Задача слушаний была сформулирована г-ном Наливайченко во вступительном слове: «Ми розкриваємо сьогодні правдиві документи про те, як боролися разом українці та євреї після великого Голоду з тоталітаризмом і комуністичним режимом. Ця історична правда була брутально спотворена і міфологізована — у цьому полягає цинічний злочин КДБ СРСР з розпалювання неприродної ворожнечі між українським та єврейським народами. Цей міф, створюваний впродовж багатьох десятиліть, не має права на існування»... Т. е. антисемитизм оуновцев, а равно еврейские погромы националистов — миф, выдумка КГБ.

Пресс-центр СБУ рапортует: «Аналізуючи ідеологічні засади визвольного руху, які висвітлювали ставлення ОУН до євреїв, Володимир В'ятрович зазначив, що згідно з публікаціями провідних ідеологів руху, його програмних постанов, ідеологія українських націоналістів не містила положень, які давали б підстави звинувачувати ОУН в антисемітизмі». А «у відновленій незалежній державі євреям гарантувалися рівні громадянські права та обов'язки».

Интересно, какие «ідеологічні засади» ОУН анализировал г-н Вятрович?

Может, «Політичні настанови», принятые «ІІ Великим збором» ОУН в апреле 1941-го, гласившие: ОУН «поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму»?

Или Вятрович изучал инструкцию ОУН «Вказівки на перші дні організації державного життя», составленную перед нападением на СССР (за подписью Бандеры и Стецько). Выдержки из этого документа были представлены в ВР в Справке СБУ «Про діяльність ОУН-УПА» летом 1993 года (на выполнение постановления Президиума ВР от 01.02.1993 «Про перевірку діяльності ОУН-УПА»).

В представленных тогда СБУ «Вказівках» читаем: «Національні меншини поділяються на а/ приязні нам... б/ ворожі нам москалі, поляки, жиди...

а/ Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їх батьківщину.

б/ Винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлюємо продукування інтелігенції, себто доступ до школ і т. д. Напр. т. зв. польських селян асимілювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків.

Коли б була непоборна потреба оставити в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.

Керівниками поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, не чужинці — вороги. Наша влада мусить бути страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників» (Арх. спр. № 376, т. 6, арк. 294—302).

А может, Вятрович анализировал декалог Михновского, на котором воспитывали (и продолжают воспитывать теперь) националистов, где сформулировано кредо «борця за волю і славу України» следующим образом: «...2. Усі люди твої брати. Але москалі, ляхи, мадяри, румуни та жиди — це вороги нашого народу, як довго вони панують над нами і визискують нас. 3. Україна для українців! Отже вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів».

А оуновскую конституцию Сциборского Вятрович открывал? Артикул 4, гласящий о праве на гражданство: «1. всі особи української народности, що мешкають у межах Української Держави», «2. особи інших народностей, яких батьки, чи вони самі стало мешкали в межах Української Держави з 1 серпня 1914 року». И «Примітка»: «згаданим у точці 2 цього Артикулу особам може бути відмовлене в наданні українського громадянства. Вийняток з артикулів 3 і 4 становлять особи жидівської народности, що підлягають окремому законові» (подробнее см. «2000», 12.10.2007, «Самий фашизм, це насамперед націоналізм»).

Так есть ли «підстави звинувачувати ОУН в антисемітизмі»?.. Но подобных документов «специсторики» СБУ не публикуют и на своих «общественных слушаниях» не обсуждают.

Пресс-центр СБУ докладывает о документе, датируемом 1950 годом: «Керівництво визвольного руху намагалося залучити євреїв до спільної боротьби. Для цього 1950 році навіть випущено спеціальну листівку «Євреї — громадяни України», нещодавно віднайдену в ГДА СБУ», который только и доказывает, что «Керівництво визвольного руху намагалося залучити євреїв», т. к. понимало, что граждане Украины, в том числе и евреи, не поддерживают их идеи.

На сайте СБУ размещена фотокопия части этого документа: «Перша сторінка звернення ОУН «Євреї — громадяни України» 1950 рік».

Почему не опубликован весь текст этого «свидетельства» еврейско-оуновского братства, неизвестно. Ознакомимся с тем, что есть.

Во-первых, выясняется, что это лишь «проект» — о чем имеется ясное указание в правом верхнем углу. Так что неизвестно, была ли такая листовка на самом деле. По крайней мере нет оснований утверждать: «випущено спеціальну листівку», — как это делает СБУ. Точнее было бы указать: составлен проект листовки.

Во-вторых, заметим, что это документ 1950 года (а не 30-х или начала 40-х гг.), иная ситуация, иные условия, в которых действовала ОУН. К тому времени ОУН уже сменила хозяев — Третий рейх и абвер на США, ЦРУ и МИ-6. Само собой, приходилось корректировать и идеологические позиции, в т. ч. по части отношения к евреям.

Вот собственно текст: «Вже тисячу років проминуло від того часу, як Ваші предки, перейшовши Кавказ, прибули на українські землі і тут почали обсідати настало. Тисячу років життя представників Вашого народу тісно зазублювалося з життям наших предків. Воно і сьогодні в такий чи інший спосіб зазублюється між Вами і українським народом. Адже на наших землях живете, працюєте і розвиваєтеся.

За тих тисячу років в різних формах проявлялося співжиття євреїв і українців. Були часи, коли прогнані с Еспанії в 1492 р. євреї знаходили собі притулок між українцями, знаходили в них піддержку, за що повинні були бути вдячні; були моменти, коли, завдяки імперіялістичній політиці Польщі, євреї...

«...На славній Україні всі церкви заарендували./ Котрому б то козаку або мужику дав Бог дитину повити,/ То йди до жида-рандара, та положи шістак,/ Щоб дозволив церкву відчинити,/ Тую дитину охристити...» /Народна дума XVI віку.

І, власне, трагедією евреїв було те, що вони дуже часто запрягалися до воза таких чи інших імперіялістичних держав, а що так...»

На этом первая страница проекта обращения к евреям обрывается.

Каждый может сам оценить содержание, более смахивающее не на обращение к согражданам, а на перечисление накопившихся за тысячу лет еврейских провинностей перед украинцами.

В качестве аргумента того, что ОУН не была антисемитской организацией, «специсторики» СБУ приводят следующее: «Члени ОУН були серед тих, хто рятували євреїв у роки Голокосту, свідчення чого відображені навіть у німецьких документах. Серед цих рятівників був Іван Вовчук (справжнє прізвище Федір Вовк), районний провідник ОУН Нікопольщини 1941—1943 рр., згодом, з 1944 р. віце-президент підпільного парламенту Української Головної Визвольної Ради. За врятування ним родини Бакстів меморіалом «Яд-Вашем» йому було присвоєно почесне звання «Праведника народів світу».

Да и среди членов ОУН встречались порядочные люди, как были они и среди гитлеровцев. Но что это доказывает?

Среди тех, кто удостоен звания праведника, есть более 400 немцев, включая служащих в вермахте. А есть и те, кто охранял концлагеря. Например, бывший немецкий офицер Карл Плагге. В 1943 г. ему удалось перевести тысячу евреев из Вильнюсского гетто в находившийся поблизости трудовой лагерь накануне полного уничтожения гетто в июле 1943 г. Плагге сказал руководству СС, что все эти люди являются квалифицированными специалистами и нужны ему для работы. Летом 1944-го, накануне прихода в Литву Красной армии, он собрал заключенных и предупредил о том, что СС готовится их всех уничтожить, и предоставил им возможность бежать... Наверняка многие слышали о немецком промышленнике Оскаре Шиндлере, о том, как он спасал евреев, снят фильм.

Но разве придет кому-то в голову — на основе примера Карла Плагге — заявить, что нацисты не были антисемитами и евреев не уничтожали?

Но мало того, «специсторики» СБУ сумели установить, что и Шухевичу место в «Саду праведности» комплекса «Яд-Вашем». Оказывается, и он спасал евреев: «У 1942—1943 рр. від німецьких переслідувань єврейську дівчинку Ірину Райхенберг переховувала Наталія Шухевич — дружина Головного командира УПА. Сам Роман Шухевич зробив для єврейської дівчинки документи на прізвище Рижко Ірина і, після арешту гестапівцями дружини, сховав дівчинку у монастирському сиротинці, завдяки чому вона пережила Голокост».

Почему в Израиле об этом ничего не знают? Почему раньше, буквально год—два назад об этом ничего не было известно? На каких источниках основывает свою версию СБУ? Почему не публикует столь сенсационные документы? Надеюсь, это более существенные свидетельства, чем фантазии одного из кандидатов в президенты 2004 г. о том, как его мама спасала в войну еврейских девочек?

Удивительно, почему сын Шухевича — Юрий Шухевич — в интервью «2000» от 21 декабря 2007-го ничего не сообщил об этой истории. Ведь все должно было происходить у него на глазах.

При этом еврейская тема заняла значительное место в указанном интервью. Читатели «2000», полагаю, помнят откровения Юрия Романовича: «Гетто як таке придумав не Гітлер. А придумали самі жиди... Бо в Російській імперії вони б інакше зникли. Й ніхто б їх вже не згадував... Але, але, але!.. Завдяки гетто вони уціліли. Та як потім розбрелись, тоді Гітлер почав їх зганяти назад... Просто я на власні очі це бачив, як їхня ж поліція збирала жидів».

Юрию Романовичу было от кого впитать такую «толерантность» по отношению к евреям, что он и продемонстрировал в интервью. Поэтому сомневаться в идеологических взглядах Романа Шухевича не приходится.

А вот «специсторик» А. Ищук «представив віднайдені в архівах СБУ документи КДБ, які свідчать про провокаційні заходи, що вживало радянське керівництво для загострення українсько-єврейських відносин. Зокрема було продемонстровано листівку із звинуваченнями проти одного з провідників ОУН Ярослава Стецька, яка була надрукована КДБ на івриті та англійською мовою та, згідно з вказівками його керівництва, розповсюджувалася від імені єврейських організацій. Як вказав О. Іщук: «Листівка містить заклики, що можна однозначно розцінити як розпалювання міжнаціональної ворожнечі».

Еще одна «жертва провокаций КГБ» — Я. Стецько. Тот самый, который в 1941-м подносил во Львове хлеб-соль нацистам (о чем имеются фотодокументы). Стецько, который писал в известном акте от 30 июня 1941-го: «Українська держава буде тісно взаємодіяти з нацюнал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і СВІТІ... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі... Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеччини — Адольфові Гітлерові! Привіт Славній Німецькій Непобідимій Армії!» — что само по себе предполагало «решение еврейского вопроса» известным способом.

«Провокаційні заходи» КГБ против Стецько, о которых ведут речь «специсторики» СБУ, это инструкция от 7 октября 1969 г. «...главари закордонных частей ОУН /ЗЧ ОУН/ создали в Мюнхене т. н. Деловой комитет по подготовке и проведению антисоветских акций, связанных с 10-й годовщиной со дня смерти БАНДЕРЫ.

По согласованию с КГБ при СМ СССР, нами проводится ряд специальных мероприятий, направленных на компрометацию зарубежных националистических центров перед правительствами и коренным населением стран их поселения...

Начиная с 1966 года, Комитетом госбезопасности Украины было проведено ряд мероприятий, в результате которых главарь ЗЧ ОУН СТЕЦЬКО был разоблачен перед широкими кругами еврейской общественности как один из главных виновников участия оуновцев в акциях геноцида, проводившегося гитлеровцами...»

Чему здесь удивляться? Спецслужбы всего мира проводят подобные мероприятия. А опубликование компромата — просто повсеместная технология сегодняшнего дня.

«Специсторики» почему-то не углубляются в иное: чем руководствовалось КГБ в своих мероприятиях по компрометации Стецько? Одно дело — если вымышленными данными и фальшивками. Другое — если реальными фактами и документами.

Вот, скажем (в целях политической борьбы), появится листовка со словами из выступления Тягнибока 17 июля 2004 г. на горе Яворин: в ходе националистических торжеств, посвященных памяти Клима Савура (Дмитрия Клячкивского, известного своей причастностью к смертельному ранению генерала Ватутина): «Они не боялись, и мы сейчас не должны бояться. Они взяли автоматы на шею и пошли в леса. Они боролись с москалями, с немцами, боролись с жидвой и прочей нечистью, которая хотела забрать у нас украинскую землю. Вы — украинские патриоты, должны стать теми героями. Надо отдать наконец украинскую землю украинцам. Вы, эти молодые украинцы, и вы, седовласые, — та смесь, которой боится москальско-жидовская мафия».

Это будет провокация? Фальшивка против оклеветанного Тягнибока?.. Полагаю, нет.

А можно будет сказать о такой листовке, что она «містить заклики, що можна однозначно розцінити як розпалювання міжнаціональної ворожнечі»? Можно. Иной вопрос: от кого исходят эти «заклики»?

Ровно то же самое и в ситуации с «провокаційними заходами» КГБ против Стецько. КГБ просто-напросто довело некоторые факты из биографии этого украинского нациста.

Выше приводилась подписанная Стецько совместно с Бандерой инструкция ОУН «Вказівки на перші дні організації державного життя». Ознакомление с документом не оставляет никаких сомнений относительно взглядов Стецько на «еврейский вопрос».

Провокационная листовка

СБУ публикует «Російський преклад листівки проти Ярослава Стецька»: «Поэтому настаиваю на уничтожении евреев и нецелесообразности перенесения на Украину немецких методов экстерминации еврейства, включая их ассимиляцию».

Перевод неверный. Стецько настаивал как раз на целесообразности перенесения немецких методов экстерминации, т. е. уничтожения, евреев и писал, что следует исключить ассимиляцию. И та самая листовка на иврите начинается цитатой из Стецько (на украинском): «Тому стою на становищі винищення жидів і доцільности перенести на Україну німецькі методи екстермінації жидівства, виключаючи їх асиміляцію».

«Специсторики» СБУ не сообщают, что эта цитата из Стецько. Она содержится в верхней части листовки на иврите — это архивная фотокопия. А слова «виключаючи їх асиміляцію» — это рука самого Стецько (уточнение к машинописному тексту).

Что же это за документы? Как пишет историк Виталий Масловский в своей работе «З КИМ І ПРОТИ КОГО воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни» (Москва, 1999 г.), «В Центральному державному архіві вищих органів державної влади (ЦДАВО) України є група документів... тексти правлені рукою самого Ярослава Cтецька, головного творця акції й керівника «уряду», створеного ним же. Експерти довели, що ці правки документів, а також рукопис під назвою «Мій життєпис» безсумнівно належать Я. Стецькові.

Як потрапили вони сюди? Архівісти не можуть відповісти на це питання, бо в документах не значиться їх надходження. Тим більше, що в архіві вже нема людей, які б пам'ятали про їх безпосереднє прибуття. Однак можна сказати з впевненістю, що ці документи — фрагменти архіву гестапо в окупованому гітлерівцями Львові, який не встигли вивезти чи знищити при втечі з міста, і який потрапив до рук радянських військ, а потім — до спеціальних органів» (указ. соч., стр. 29).

Во второй и третьей частях «життєпису» Стецько раскрывает свое мировоззрение, политические взгляды и намерения: «...Ідеольогію і програму Організації я спітворив. Вони в цілому ворожі марксизмові, демократії і всяким клясократичним ідеольогіям і програмам. В політичній площині стою на становищі монопартійного й авторитарного устрою України; в соціальній площині — національного солідаризму, що стоїть близько до націонал-соціялістичної (тобто нацистської. — В. М.) програми, але ріжниться питоменностями української землі...

...Москва і жидівство — це найбільші вороги України і носії розкладових большевицьких інтернаціональних ідей...

...Стою на становищі винищення жидів і доцільности перенести на Україну німецькі методи екстермінації (винищення. — В. М.) жидівства... (і тут же дописано рукою Стецька: «виключити їх асиміляцію і т. д.»);

...Я вважаю, що в теперішній світовій війні вирішується на давні часи доля України, і свідомий того, що лише через перемогу Німеччини можлива є відбудова Суверенної і Соборної Української держави...

...Історична доля і геополітична дійсніть визначили шлях України... (Тут же дописано: «і Німеччини». — В. М.)

...Теж господарська структура України диктує її співпрацю з Німеччиною. Розуміючи те, що ми перемагаємо або падаємо з Німеччиною, яка зараз кровавиться, так як і український народ, на широких степах України за спільну справу, стоїмо на становищі повної, яка тільки буде необхідна для Німеччини, господарської підтримки всіма можливими заходами з боку України, бо тут іде про спільний успіх, чи то неуспіх. Тим більше, що величезні жертви, які поносить німецька армія в боротьбі з Москвою, ми свідомі, мусять знайти рекопензату (повернення, компенсацію. — В. М.) для німецького народу. Суверенна Соборна Українська держава цю рекомпензату дасть і є зобов'язана дати...» [16 — ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 3, спр. 7, Арк. 5—6].

...Тут Стецько і ставить, як він висловлюється, «штанд-пункт» у своєму «життєписі» (указ. соч., стр. 39—40).

Может, «специсторики» СБУ опубликуют этот «життєпис» Стецько? Чтобы граждане страны смогли ознакомиться с мыслями этого националистического «героя» в оригинале, без «провокаций» КГБ...

Наконец, в вопросе отношения украинских националистов к евреям не надо даже углубляться в далекие 30—40-е гг. прошлого столетия. Достаточно обратить внимание на то, что провозглашают нынешние духовные наследники ОУН.

Выше цитировались Юрий Шухевич и Олег Тягнибок. Можно вспомнить заявление Василия Червония (тогда члена фракции «Наша Украина») 12 февраля 2003-го на слушаниях в ВР по голодомору: «І якщо говорити про справжніх організаторів етноциду українців, то потрібно враховувати й те, хто фактично захопив на той час владу в керівництві КПСС і НКВД! Так, штат енкаведістів в Україні більше як на 90 відсотків складався з єврейськіх діячів, які безпосередньо й виконували настанови своїх Кремлівських зверхників (де панував не гірший відсоток). І не були вони атеїстами (бо вивчали Тору і Талмуд). Були вони запеклими ворогами християнства... метою цього злочину було «принесення українців у жертву як християнського народу» та «звільнення Руси — України від Українців».

Или из недавнего: «Пришло наше время, и Днепр станет красным от крови жидов и москалей». Это глава Конгресса украинских националистов в Запорожской области Василий Тымчина 29 ноября 2007 г. в Запорожье на открытии памятника жертвам голода 1932—1933 годов (MIGnews.com.ua).

Зайдите на любой националистический портал, почитайте дискуссии на форумах. К примеру, тема форума: «що робити із жидами на Україні?» (http://www.ukrnationalism. org.ua/forum/viewtopic.php? id=89).

Вполне в духе Стецько.

Оставить коментарий